Ще один кричущий випадок з моєї практики змушує мене писати про це знову і знову. Чоловік, 33 роки, одружений десять років, швидке сім'явиверження. Звернувся до мене після п'ятої (!!!) операції, зі скаргами на втрату чутливості головки статевого члена.
Його направив лікар, який робив усі операції, заявивши, що це проблема психологічна. Серйозно?
Обрізання крайньої плоті, денервація головки, вазектомія (чоловіча стерилізація), і ще кілька операцій «по дрібниці» – все для того, щоб усунути проблему раннього виверження. До забирався, бідолаха.
З вазектомією взагалі дичина якась. Лікар переконав, що якщо після обрізання та денервації проблема раннього виверження залишилася, то це означає… Хлопець боїться, що дружина завагітніє третьою дитиною, тож швидко кінчає.
На моє контрольне питання на початку кожної діагностичної консультації з проблем швидкого сім'явиверження – скільки вам потрібно сексу на тиждень і скільки є? Хлопець відповів, - потрібно двічі на день, а є двічі на тиждень. І ще важливо, він за своїми переконаннями не мастурбує взагалі.
У хлопця була об'єктивна причина раннього сім'явиверження – рідкісна близькість із дружиною. А йому член на п'ятаки нарізали.
Чоловіки! Насамперед подумайте гарненько. Ви впевнені, що тільки операція зробить диво з вашим статевим життям? А може, все ж таки проблема в голові? Страх, невпевненість, образи можна усунути операціями? Невже?
*Історія публікується з дозволу.
